Новини

    Шляхами козацької слави

         Данило Нечай був одним з найближчих бойових соратників Богдана Хмельницького у визвольній війні 1648-1654 років. В січні 1651 року, коли Потоцький і Калиновський вторглися на Україну, в ніч на 20 лютого польська кіннота несподівано підійшла до містечка Красного, де стояв полк Нечая. Почалася жорстока січа. За свідченнями сучасників, Нечай бився в самій сорочці. Запалені особистим прикладом свого полководця, козаки з винятковим героїзмом відбивали натиск сил ворога. Проте ряди козаків рідшали. Сам Нечай, одержавши кілька поранень, напівживим був винесений з поля бою. 22 лютого, стікаючи кров`ю,він помер на руках у козаків.
    Вмираючи, він заповів козакам боротися за звільнення України до останніх сил.
    Оскаженілі ляхи знайшли труп вже мертвого Нечая і мстилися вже на мертвому: відрубали голову й понівечили тіло.
    Невеликому загонові вдалося взяти голову і віднести її до Чигирина. Останки славетного козака поховані неподалік нашого села в могилі, що її насипали шапками козаки. Пізніше там встановлено пам’ятник.
    Щороку в день козацької слави на Святу Покрову (14 жовтня) біля пам’ятника Нечая збираються жителі навколишніх сіл, учні шкіл, представники районної адміністрації для вшанування світлої пам’яті борців за незалежність нашої України.
    І в цьому році учні нашої школи також були присутні на святковому мітингу біля могили Данила Нечая і брали участь у покладанні квітів.

               






    22.10.2013 | Aдмін

    Вернутись назад